Вчителю, буря лютує

1. Вчителю, буря лютує І хвилі страшні здійма! У темряві вітер вирує. И прихистку нам нема! Як можеш зараз Ти спати? Близько загибель вже, І нам кожної миті здається, Що човен на дно іде.

І волі Твоїй підкориться все: Мир прийде. Чи то шалена гроза в імлі, Чи будь-хто, чи дикі стихії страшні — Не зможуть поглинути човен, ні Бо спить там Володар Небес, землі. Тобі усе підкоряється, Любий наш Господи, Так, все смиренно вклоняється, Мир настає.

2. Вчителю, я так страдаю, І серце болить моє. О, Господи, щиро благаю: Прокинься й спаси мене! Від мук, гріха і страждання Душу мою звільни, Бо вже гину я, гину, мій Боже, О, швидше прийди й спаси!

І волі Твоїй підкориться все: Мир прийде. Чи то шалена гроза в імлі, Чи будь-хто, чи дикі стихії страшні — Не зможуть поглинути човен, ні Бо спить там Володар Небес, землі. Тобі усе підкоряється, Любий наш Господи, Так, все смиренно вклоняється, Мир настає.

3. Вчителю, буря скінчилась. Навколо спокійно все. І сонця ласкаве проміння Яскраво виблискує. Не поспішай, мій Володар, Не залишай мене, Яке дивне блаженство, Ісусе, Присутність Твоя несе.

І волі Твоїй підкориться все: Мир прийде. Чи то шалена гроза в імлі, Чи будь-хто, чи дикі стихії страшні — Не зможуть поглинути човен, ні Бо спить там Володар Небес, землі. Тобі усе підкоряється, Любий наш Господи, Так, все смиренно вклоняється, Мир настає.