Гімни, no. 173
Якби ти до Колоба злетів

1. Якби, мов ангел Божий, Ти до Колоба злетів І далі путь продовжив Крізь зоряні світи — Чи ти міг би сподіватись, Що у просторі віків Ти зміг би відшукати Найпершого з Богів?

2. Або знайти причину Й початок всіх світів? Або останню днину Матерії й Богів? Господній Дух шепоче, І в серці чую я: “Немає порожнечі! Немає небуття!”

3. Усі творіння — вічні, І вічний — Божий рух, І все життя — величний, Єдиний, вічний круг. Матерія не зникне, І всесвіт буде жить; Життя, і духи, й людства Не зникнуть ні на мить.

4. Не зникне Божа сила, Добро і чистота; І завжди світло правди Вестиме до Христа. Нема кінця блаженству І сповненню надій, Нема кінця священству Та істині святій.

5. Навіки увінчає Любов твоє життя, Бо смерті не буває У царства майбуття. Навіки увінчає Любов твоє життя, Бо смерті не буває У царства майбуття.