Гімни, no. 166
О Істино!

1. О істино, ти самоцвіт ясний, Ти цініш за скарби світові! Безцінна, свята, наче подих живий, І монарші вінці погасають при ній І багатства старі і нові.

2. О істино, ти нагород світліш, Лиш до тебе і варто іти, Шукати невтомно, шукати завжди Твої вічні й нетлінні відлуння й сліди — Тільки цього і треба душі.

3. Із рук нечестивих владик впаде Влада вся перед грізним Судом. Ця істина втілення швидко знайде — Грім важкий, буря свіжа гуде і гуде Над розбитим тирана чолом.

4. О істино, ти невмирущий скарб! Ти і вічна і завжди нова! Перейде земля і оці небеса, В небуття відійде вся минуща краса — Тільки ти віковічно жива!